Вербна Неділя. „Благословенний, хто йде в Ім’я Господнє !“

„Благословенний, хто йде в Ім’я Господнє ! Осанна в вишніх! (Від Матвія 21:8,9)

Вхід Господа, вхід як Царя, тому Його зустрічали з почестями та все ж  – в більшості надіючись на те,  що Христос буде їхнім царем визволителем. Месією,  на якого чекали, але, на жаль,  Месією в земному понятті. Саме така інтерпретація Бога є згубною, бо така віра приводить лише до вигоди, тобто, вірити та служити Богу ради земних благ, щоби Він тут, у земному житті робив нас щасливими, та саме це матеріальне царство зробив вічним. Це ідея утопічна, а чому утопічна?  –  Бо цей матеріальний світ, не придатний для вічності.

Але чи є в нас хоча така віра ради матеріальної вигоди? Такої, на жаль, нема також , бо не відбуваються таких видимих чудес, щоби ставалися постійно та підтримували хоч таку віру. Я не раз задумувався  про те, що як би це давало сил чи віри, якщо би Бог, на приклад,  в храмах під час молитви проявляв себе якось видимо, тоді би мабуть «не було де стати», стільки би було віруючих, бо відбувалося би видиме чудо.. Але подібне ставалося ще в Єгипті. Згадайте, як Бог звільнив народ єврейський від рабства Фараону: море розступалося і з неба посилав «манну» в пустині щоби прогодувати, в результаті, як тільки Мойсей пішов на гору молитися і його не було 40 днів, то вони зробили собі ідола та поклонялися йому, забувши єдиного Бога, що їх звільнив від рабства єгипетського. Всього 40 днів, ось скільки тримається наша віра чи вірність Богу? Христос казав своїм учням: «ви увірували тому, що бачили», тобто бачили мене на свої очі,  були свідками зцілень та чудес , «але блаженні ті, хто не бачили а увірували».  Чому так?  – бо віра тих, хто не бачив –  сильніша.

Саме тому люди вийшли зустрічати Ісуса в Єрусалимі, бо були свідки та бачили і чули про чудо воскресіння Лазаря і це їх зробило впевненими, що саме Христос –  є їхнім довгоочікуваним Царем та Месією. Зустрічали з пальмовими віттями та постиляли перед Ним дорогу як перед царем. Отже зутрічали через чудо воскрешення Лазаря, що 4 дні був у гробі. Чому ж тоді розпяли Христа, чому Він мусів був померти на хресті, якщо Він лікував їх, воскрешав з мертвих, пропопідував Царство Боже та прощення, давав надію на життя вічне, чим Він заслуговував смерті? –  А тим, що серед нас людей існує гріх гордості та ми усі знаходимося в стані злоби після гріхопадіння. Згадаймо, чому перші діти Адама мали конфлікт та Каїн вбив свого брата Авеля?  – Через заздрощі, що він кращий за нього чи є більше приємним Богу за нього.

Згадаймо,  чи не через це часто бачимо навіть між дітьми образливі сварки в більших сімях, що братика чи сестричку тато / мама більше люблять чи більше приділяють увагу? Тут пробуджується той самий дух зла, який історично спричинив також те,  що брати продали Йосифа, найулюбленішого сина батьків в рабство Єгипетське. Той самий злий дух, також затьмарив на той час єврейських старійшин та первосвященників, які взагаліто би мали радіти, що ось нарешті прийшов той Месія, якого вони чекали, бо хто міг творити більші чуда, як тоді Христос? Але вони не зраділи, такий Месіія їх не влаштовував, бо навчав не так як вони, називав їх лицемірами та «родом зміїним» і тому вони відчували себе під загрозою, що люди підуть за Ним та вони втратять свою владу, а тому  – необхідно було Його вбити. Ось чому страждання та розпяття Христа було заздалегідь запрограмованим через стан гріхопадіння людства.

Чи не так буває тут серед людей?  – Тож будемо в першу чергу шукати Царства Божого і вірити в Христа, як в Царя небесного а не земного. І як в «Символі віри» молимося: «..чекати воскресіння мертвих та життя майбутнього віку..»  Тоді все решту нам додасться.  Амінь

Прот. ВолодимирЧайка

verbna-nedilja-k