Оцінка ситуації в Україні з приводу надання Томосу

Gebet für die Ukraine

Передмова:

Ситуацію в Україні слід оцінювати позитивно, як таку, що рішення Вселенського Патріархату про надання Томосу, є актом відновлення історичної правди та справедливості. По при те, що це рішення вже саме по собі являється сприятливим для створення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні, навіть без надання Томосу, воно вже має дуже важливу дію, бо від тепер, всі три православні церкви розглядаються в рівній мірі як канонічні.

Таким чином, Вселенським Патріархатом була усунена дуже вагома перешкода єднанню церков, що була здатною розділяти православних віруючих в країні на «канонічних» та «неканонічних». Подібне об*єднання церков та підтримка держави, дають разом підстави сподіватися, що з’ясування ситуації буде досягнуте не інакше, як мирним шляхом.

Пропагандистьські припущення, що надання томосу Українській Церкві може служити, на сам перед, засобом для перемоги в президенських виборах, або спричинить націоналізацію Церкви – не відповідають дійсності та не сприймаються в такому значенні широтою населення, за винятком деяких опозиційних кругів.

Незважаючи на те, що в  в історії країни було чи мало завданих ран українському народові,  до часу війни на сході України та до моменту окупації Криму, проблеми з Росією були відносно терпимими. Однак, з цієї точки зору – повинно бути зрозумілим, що в даний час, а також з новим поглядом на минулі століття гноблення з боку російського агресора, національна свідомість і на цій основі патріотичні почуття –  є повністю зрілими та обгрунтованими.

Освітлення закордонними ЗМІ

З-за кордону ситуація в Україні, під впливом людей і засобів масової інформації, які є сторонниками Московського Патріархату, або є від нього залежними, оцінюється переважно абсолютно невірно. При цьому висловлюються майже істеричні сценарії, що мало би статися, в разі, якщо Вселенський Патріархат надасть томос Україні.

Насправді, не існує підстав – навіть в силу правової ситуації в Україні – побоюватися, що справа може дійти до захоплення церков і монастирів Московського Патріархату. Але те, чого Московський Патріархат повинен справді побоюватися,  це добровільний перехід  єпископів, священиків, дияконів і особливо мирян, до нової Української Православної Церкви після надання Томосу та попередньо проведеного об*єднавчого собору.

Вплив на Німеччину

У Німеччині зміни будуть маловідчутними, за винятком того, що духовенство УПЦ КП та УАПЦ та віруючі, не можуть більше звинувачуватися як «неканонічні», бо тепер вони є повноправними членами Вселенського Православ*я. Цей факт є не зворотнім навіть в тому випадку, якщо Московський Патріархат, як це і припускається – буде продовжувати свою полеміку проти Української Церкви і Вселенського Патріархату.

Для Українців в Німеччині, яких приблизно налічується біля 200 тисяч, але особливо для тих, хто до сих пір та переважно через страх засудження в «неканонічності» чи «безблагодатності» відвідували російські церкви, визнання вселенським патріархатом українських церков являється звільнюючою альтернативою.

Таким чином, обмеження в розвитку духовного життя та свободи совісті, що досі мали місце на підставі звинувачувань в «неканонічності», більше не не мають впливу і позволяють віруючим обирати ту церкву, яка їм ближче до серця, ближче до рідної країни та культури. Зрештою, слід зауважити позитивний і балансуючий ефект,  бо РПЦ більше не буде домінуючою серед багатонаціональної православної спільноти в Німеччині.

Вплив на діалог між православною, католицькою та протестантськийми церквами

На діалог Католицький / Протестантський актуальні події вплинуть таким чином,  що Московський Патріархат, та з ним поєднане духовенство, більше не братиме участі в роботі комітетів і заходів, на яких будуть присутніми представники Константинопольського Патріархату . Також можна припустити, що це буде мати вплив на духовенство Українських Православних Церков в Німеччині. У зв’язку з цим, слід зазначити, що діалог з Московським Патріархатом,  є будь-якому випадку сумнівним що до його щирості. На це вказує відома практика патріарха Кирила, котрий хоча молився спільно під час екуменічних служінь з Римсько-Католицькою церквою, але не визнавав цього і не причащався, натомість молився відокремлено про їх (католиків) навернення до православної віри.

Потенціал дій для релігійних громад

Було б дуже бажано, щоб представники як Римо-Католицької Церкви, так і Протестанських церков  Німеччини чітко та безпомилково прийняли сторону  Вселенського Патріархату, та переступили через до сьогоднішнього дня стандартну практику,  що працювала по принципу «не псувати стосунків з Московською Патріархією» через Українську Церкву.

Необхідна орієнтація на церковне право, висновки та освідомлення,  що Московський Патріархат, завжди віддавав перевагу економічним та політичним інтересам, а також, очевидно та безприцендентно, не лише церковну історію та церковні канони підлаштував під себе, але і  своїм ставленням до міліонів віруючих, по суті зневажав заповіді Ісуса Христа:  «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою. (Ів. 13:34,35)

Тому вітається, якщо би  Римо-Католицька та Протестантські церкви Німеччини, сприйняли той факт, що Московський Патріархат припинив свої відносини з Вселенською Патріархією з вище зазначених причин, ніяк інше як про це вже виразився Митрополит Грецької Православної Церкви в Німеччині, Августин:  «Кожен, хто виходить, повинен знову ввійти».

Прес-служба Німецького Деканату

©Всі права захищені

Фото з сайту www.cerkva.info

Auf dem Sofia-Platz - Kiew Ukraine

Bischöfe