Історія Української Православної Церкви Українського (Київського) Патріархату в Німеччині
Заснування та перші кроки (1994–1995):
Заснування відбулося у 1994 році за ініціативою святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка) під юрисдикцією Блаженнішого Митрополита ЄВЛОГІЯ (Hessler, Klaus Augustin) у формі Автономної Митрополії Західної Європи та Канади Української Православної Церкви Київського Патріархату. Томос про автономію було видано св. Патріархом 20 березня 1994 року на підставі рішення священного Синоду Київського Патріархату.
Його Святість, Володимир, Патріарх Київський і всієї Руси-України
Внаслідок цього були засновані перші парафії в Німеччині У січні 1995 року було прийнято статут, а після особистого пастирського візиту святішого Патріарха Володимира до Німеччини автономна митрополія отримала офіційну реєстрацію.
Внаслідок цього були засновані перші парафії в Німеччині У січні 1995 року було прийнято статут, а після особистого пастирського візиту святішого Патріарха Володимира до Німеччини автономна митрополія отримала офіційну реєстрацію.
Виклики та нові лідери (1995–1998)
Після трагічної смерті святішого Патріарха Володимира 14 липня того ж року на Крайовому Соборі, скликаному у Києві з 19 по 22 жовтня 1995 року, наступним Патріархом було обрано Філарета (Денисенка).
У 1997 році Міланський Синод оголосив про розрив церковної єдності між митрополитом Євлогієм та Київським Патріархатом через юрисдикційні суперечки та втручання патріарха Філарета.
У 1998 році автономна митрополія Західної Європи та Канади УПЦ КП, у зв’язку з реструктуризацією керівництва, була перейменована на «Німецький Деканат Української Православної Церкви Київського Патріархату».
Історичні повороти та сучасні виклики (2018–сьогодення)
11 жовтня 2018 року Синод Константинопольського Патріархату прийняв історичне рішення скасувати акт 1686 року про тимчасову передачу Київської Митрополії Московському Патріархату.
Очільників Київського Патріархату та УАПЦ було офіційно відновлено в канонічному праві, а всі представники духовенства та віруючі вступили в євхаристичне спілкування з вселенським православ’ям.
06 січня 2019 року було проголошено Томос про автокефалію для Православної Церкви України (ПЦУ), який був створений шляхом об’єднання УПЦ КП та УАПЦ на об’єднавчому помісному соборі у Святої Софії Київської, що відбувся 18 листопада 2018 року. Таким чином, усі віруючі цих юрисдикцій набули канонічного статусу, а ті, що перебували за межами України, відповідно до умов Томосу, мали перейти під юрисдикцію Константинопольського Патріархату.
З численних причин, а зокрема через недостатню підготовленість процесу переходу та неоднозначне сприйняття цього кроку, більшість наших парафій, їхні віруючі та духовенство раптово опинилися позбавленими можливості бути єдиними з духовним центром у Києві, фактично – за межами Церкви. Спроби діалогу з представниками Константинопольського Патріархату, на жаль, не дали результатів.
20 червня 2019 року, на той момент ще маючи певну легітимність у канонічному праві як керуючий Київською Єпархією ПЦУ зі статусом «почесного патріарха», Філарет скликав собор. На порядку денному було питання продовження опіки над віруючими за межами України, оскільки ПЦУ не мало права це забезпечувати, а представники Константинопольського патріархату не надали відповідних рішень щодо нашої структури в Німеччині.
На підставі рішень цього собору (відповідно до абзацу 6), згідно з розпорядженням № 11 від 21 червня 2019 року, відповідальність за опіку над віруючими за межами України з правом «засновувати українські парафії в Європі та обслуговувати їх і їх духовенство» була покладена на протоієрея Володимира Чайку, що служив в Німеччині настоятелем парафії преображення в Кельні з 2003 року та був співкеруючим деканату з 2010 року.
За скликання цього собору ПЦУ позбавила митрополита Філарета прав як керівника Київською єпархією новоствореної ПЦУ. У 2020 році його виключили зі священного Синоду ПЦУ та почислили на спокій із забороною здійснювати будь-які висвячення. 30 жовтня 2021 року указом предстоятеля ПЦУ, митрополита Епіфанія, Філарета ще раз було нагадано про обмеження його діяльності як єпископа на спокої, а 2 лютого 2022 року Синод Православної Церкви України остаточно заборонив йому проводити рукоположення та позбавив священного сану осіб, яких він іменував архієреями.
У зв’язку з подальшим позбавленням нашого колишнього ієрарха церковних повноважень та невдалими спробами відновити Київський Патріархат в Україні, на загальних зборах Європейського деканату, що відбулися 21 січня 2021 року в Кельні, було одноголосно прийнято рішення про перехід до повної автономії як самокерована «Українська Православна Церква Київського Патріархату в Німеччині та Європі» із внесенням відповідних змін до статуту. Від цього моменту керівник «Європейського деканату в Німеччині» обирався загальними церковними зборами, а не призначався ієрархом, оскільки в Києві більше не існувало легітимної інстанції, що мала б на це право.
З 24 лютого 2022 року, від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, ми опинилися перед особливим викликом забезпечення душпастирської опіки для православних українців, які вимушено покинули Батьківщину, що вимагало прийняття специфічних заходів у зв’язку з надзвичайним станом.
У 2023 році була заснована Богословська академія з метою підготовки духовенства, а з 1 вересня 2023 року розпочато перший навчальний рік.
Рішенням генеральних зборів УПЦ Українського (Київського) Патріархату в Німеччині від 7 квітня 2024 року, обґрунтованим офіційною заявою церковної Ради Української Православної Церкви (Київського Патріархату) в Європі від 10 травня 2024 року, була скликана Українська Православна Богословська Конференція в Кельні з міжконфесійною участю та установчий собор з метою створення повноцінної церковної структури, які відбулися 12–13 жовтня 2024 року.
На конференції та Синоді виступили відомі богослови та історики з Німеччини та України, а також представники українських та благодійних організацій, православні єпископи з Франції та Бельгії, офіційні представники протестантських та католицьких церков.
У резолюційній частині конференції/установчого собору 12 жовтня 2024 року, шляхом підтримуючого голосування усіх делегатів, було встановлено нагальну потребу й канонічне право українців у діаспорі, мати свого «першого єпископа» (відповідно до 34 апостольського правила), а також – відзначено відсутність власної Церкви для українців за межами України, з якою вони могли б ідентифікувати себе та отримувати належну душпастирську опіку. На цій підставі було одноголосно постановлено створення відповідної церковної ієрархії за для забезпечення належної душпастирської опіки.
Предстоятелем/першоієрархом УПЦ Українського (Київського) Патріархату в Німеччині та Європі був обраний отець Володимир (Чайка), який 11 жовтня, перед конференцією, був зведений у сан архімандрита. Постанови було прийнято одноголосно, а після вечірнього богослужіння 12 жовтня було здійснено чин єпископського наречення та сповідання. За божественною літургією у неділю 13 жовтня 2024 року відбулося проголошення постанов та єпископська хіротонія.
Сучасність та майбутнє
На фоні викликів, зумовлених подіями на Батьківщині та новими викликами війни, наша церква не лише зберегла свою духовну автентичність, а й розпочала важливі ініціативи для підготовки духовенства (заснування Богословської академії) та консолідації українських парафій у Європі. Українська Богословська Конференція та Генеральні збори 2024 року стали кульмінацією зусиль щодо створення повноцінної церковної ієрархії, що підкріпила єдність віруючих та підтвердила зв’язок із вселенським православ’ям. З молитвами за Україну та її свободу. Амінь.